20 грудня 2016 року на базі Печенізького центру дитячої та юнацької творчості було проведено районний літературно-мистецький конкурс «Я гордий тим, що українець зроду», присвяченій п’ятнадцятій  річниці з дня смерті  Петра Пантелійовича Василенка.

    Кожен край народжує свого поета, сподіваючись виявити себе через його Слово… Печеніжчина виколисала свого Співця. І звучить його голос – тихий і лагідний, проникливий і мелодійний, пристрасний і променистий – голос великого Петра Пантелійовича Василенка.

І край, що його народив, почув цей голос, почув і ожив, стрепенувся в новій надії.

Я дуже мало хочу від земних щедрот,

І вічних благ я слізно не благаю в неба.

Як пам’ятатиме народ моє ім’я –

То щастя більшого для смертного не треба.

        Писати вірші Петро Пантелійович почав ще у восьмому класі. Це захоплення поет проніс через усе своє життя. В його душі навіки поселилась любов до українського слова. Всім серцем він відчув красу і чарівність нашої солов’їнної мови.

       А як він любив свій рідний край! З якою турботою і повагою пише про нашу неньку-Батьківщину, про нашу славну землю, про нашу любов Україну.

       Невблаганно летить час… І ось уже минає п’ятнадцята  річниця з дня смерті поета-земляка. Петра Василенка не стало, але й до нині живе пам'ять про нього, живе його поетичне слово – щире та задушевне, ліричне та тонке.

      Живе його любов до України, до Слобожанщини, до рідної Мартової. Живе любов до людей, яких любив, про яких писав, яким присвятив все своє життя.

      Конкурсанти берали участь у таких номінаціях:

• «Поезія»
• «Проза»
•  «Гумор»
•  «Драматургія»
•  «Музична пісенна творчість»
•  «Проба пера»

     Переможців конкурсу було нагороджено грамотами, які вручила голова журі Зеленська Олена Володимирівна. 

    Чудові пісні для присутніх, подарували віхованці гуртка "Вокально-естрадної пісні" керівник Солоха М.М. Під час конкурсу присутні прислухались душею і серцем до чарівних поезій Петра Василенка, який перетворився для нас справжнім святом!